Серце Змії через 200 років - Страница 3

Загалом, Хартія давала розумні рекомендації для обох описаних випадків. Але для «Ліґерона» на жаль, реалізувався третій випадок, що обґрунтовано вважався неймовірним і тому Хартією не передбачений: два зорельоти різних цивілізацій опинилися в одній планетній системі практично одночасно. Цією прикрою обставиною першого в історії контакту космічних цивілізацій і був викликаний семиповерховий крик душі капітана Боуза в момент виявлення корабля інших.

2. ЦИВІЛІЗАЦІЇ, ХАРТІЇ ТА ПРОВІСНИКИ

— Ми провели розшифровку їх можливих траєкторій — відрапортувала Айра, — усе на екрані. Як діятимемо далі, Бос?

— Знаєш, Оса, як їжачки розмножуються? — запитав капітан.

— Ну, оскільки вони живородні ссавці…

— …Дуже обережно, — перебив він, — позаяк у них голки. Аналоґічно й ми з іншими. Ставлю свою улюблену чашку проти кубометра вакууму, інші мають таку саму хартію і в ній написано те ж саме, що в нашій…

— І нема ні слова про такий ідіотський збіг, — уточнив Фрой.

— Тут важливий принцип, — твердо сказав Гольм, — максимум дружелюбності та обережності. І, наскільки я розумію, поки що обидві сторони його дотримуються. Я маю на увазі, на рівні автоматики.

— Абсолютно вірно, — підтвердив Фрой, — Наш комп через три секунди після радарного контакту, відпрацював пробивку кротової нори і скинув через неї пакетний сиґнал на Терру. А ще через півсекунди засік виникнення кротової нори біля корабля інших. Потім інші, точніше, мабуть, їхній комп, відправив нам імпульсами на частоті збудження атома водню фраґмент ряду Фібоначчі, 5 перших чисел — і наш комп відповів відправкою фраґмента з наступних п’яти чисел. А зараз, поки ми розмови розмовляємо, компи вже чимдуж спілкуються на тему взаємної інтерпретації мови.

— Якщо я ще не розучився рахувати, — Нґен на мить замислився і продовжив, — для узгодження будь-якого регулярного дискретного коду компам зі швидкодією 10 у 18-ій потрібно близько 1000 секунд, не більше.

— Компи впоралися швидше, — повідомила Айра, — ось, у мене вже запит висить: «прошу підтвердження на кориґування траєкторії».

— Якої? — запитала Рамі, і, подивившись на навіґаційний голоекран, додала, — Ясно, синхронний вихід на вільну орбіту 2-ої планети заввишки 400 кілометрів. Отже, їх теж цікавить друга…

— Ще б пак, — гмикнув Гольм, — якщо у 1-ої температура +600 за Цельсієм на поверхні, у 3-ої немає атмосфери, а у 4-ої й наступних немає твердого ядра, хоча є супутники… Але тебе, Шарк, зацікавили б супутники?

— Не в першу чергу, — визнала вона.

— От і інших вони цікавлять не в першу чергу.

— Власне, ми беремо участь, поетично висловлюючись, у найважливішій події за всю космічну історію, — сказав Фрой, — нам казково пощастило, що ми їх зустріли.

— Добре б, нам ще пощастило не нагородити дурниць при цій зустрічі, — скептично зауважив Нґен, — з цієї хвилини ми по вуха в червоній зоні ризику.

— І природа цього ризику нам ні на йоту не зрозуміла, — додав Гольм, — чорна скринька.

— Не така вже й чорна, — заперечила Рамі, — і, до речі, ця зустріч була передбачена більше 200 років тому. Саме в околицях Серця Змії.

— Двісті років тому? — перепитав Нґен, — але тоді ще й у космос як слід не літали.

— Ну то й що? — заперечила Рамі, — Джонатан Свіфт передбачив супутники Марса за багато років до їх відкриття, а Іван Єфремов передбачив перший контакт.

— Так, хлопчики-дівчатка, — перебив капітан, — підтвердження даємо на зміну траєкторії? Ну? Заперечень не чую. Нема заперечень? Зміну курсу підтверджую.

— Траєкторія змінена, — відрапортував Фрой.

— Дивіться, — сказала Айра, тикаючи пальцем в голоекран, — інші теж змінили траєкторію.

— Певна річ, — пробурчав Гольм, — я ж сказав, у них така ж сама хартія. Ну, і як у нас тепер усе це виглядає? Ага, зрозумів. Розрахунковий час до виходу на орбіту та візуального контакту — 9 годин 40 хвилин. Шарк, що ти там говорила про Еріха Фромма?

— Про Івана Єфремова, — поправила вона, — це був письменник-фантаст, він передбачив.

— Я зрозумів, що він передбачив тут контакт. А що він іще передбачав? Ця книга є в бібліотеці? Вона велика? Як називається?

— Так і називається «Серце Змії». Близько ста кілобайт.

— Може, варто почитати? — припустив Нґен.

Капітан кивнув:

— Чом би й ні? Флеш, скільки часу пройде, поки комп зможе перетворити інформацію інших у форму, придатну для нашого тупого сприйняття?

— Вважаю, Бос, що не менше двох годин. Можливо, дві з половиною.

— Ну, що ж… Сподіваюся, цього часу усім вистачить. Перерва 120 хвилин. На вахті залишаюся я. Іншим — лежати, читати й живитися в будь-якій послідовності. Після перерви розраховую бачити всіх ситими, відпочилими і такими, що порозумнішали на сто кілобайт.

— Бос, оголоси хоч би парну вахту, — заперечила Рамі, — тобі теж відпочити треба. І поїсти, до речі.

— Гаразд, прийнято, — погодився він, — Отже, так: на вахті я й Шарк. Тим паче, вона цю книгу вже читала. І мені розповість. Лоґічно? Все, час пішов. І особисто я маю намір прийняти що-небудь їстівне. І какао! Я раптом зрозумів, що страшенно хочу гарячого какао! Шарк, ти як ставишся до какао?

— Бос, ти ж знаєш, що я п’ю тільки чай. Зелений.

— Така молода, а вже консерватор, — буркнув Гольм, — гаразд, про смаки — або добре, або нічого. Так що ж передбачив майстер Єфремов?

— Стисло чи детально? — запитала вона.

— Гранично детально, Шарк. Менш за все я хочу упустити що-небудь важливе.

— Гаразд, — сказала Рамі, після чого забралася в крісло, схрестивши ноги, випрямивши корпус і прийнявши позу, яку зазвичай можна спостерігати тільки на доісторичних індійських статуетках.